Додаток 1

                                                                                                            до наказу № 55- ОД

                                                                                                        від 23.09.2022

АЛГОРИТМ ДІЙ ДЛЯ ПРАЦІВНИКІВ

ЗАКЛАДУ ЗА СИГНАЛОМ «ПОВІТРЯНА ТРИВОГА»

У випадку сигналу "Повітряна тривога" усі, без винятку, працівники  Перехрестівського закладу дошкільної освіти  (дитячий-садок) «Малятко»  зобов’язані  дотримуватися наступного алгоритму дій: 

1. Відповідальна особа вмикає наявну систему оповіщення у закладі.

2. Почувши сигнал «Повітряна тривога», вихователі груп:

-  подають дітям сигнал про евакуацію;

- швидко рахують дітей відповідно до списку;

- помічники вихователів негайно зачиняють усі вікна, вхідні двері усіх приміщень, перекривають воду, вимикають світло.

3. Швидко одягають дітей та організовують їх переміщення в укриття.

4. Взяти із собою:

- список дітей групи;

- «рюкзачок безпеки групи» і «рюкзачок безпеки дитини»;

- засоби захисту (ватно-марлеві пов'язки тощо);

- ємності із чистою водою (яку замінюють щодня);

- маркер.

Відповідальні особи по закладу допомагають дітям пройти в укриття.

5. Взяти із собою аптечку із препаратами для надання першої медичної допомоги. Для швидкого надання медичної допомоги має бути обов'язково залучений медичний працівник.

6. Працівники та діти групи йдуть в укриття за визначеним маршрутом .

7. Першими в укриття заходять кілька дорослих, які вмикають світло та оперативно перевіряють відсутність сторонніх предметів в укритті, після чого починають приймати дітей.

8. В укритті вихователі ще раз перевіряють кількість дітей за списком.

9. Якщо звучить сигнал "Повітряна тривога2 під час денного сну, вихователі разом з помічниками мають розбудити, підійняти, швидко одягнути дітей і пройти разом з черговими по ЗДО в укриття.

10. Якщо звучить сигнал "Повітряна тривога" під час прогулянки, вихователі організовано ведуть дітей із майданчика в укриття, а помічники вихователів беруть списки дітей групи, «рюкзачки безпеки» та негайно йдуть до вихователів групи і допомагають їм відвести дітей в укриття.

11. В укритті кожна вікова група швидко та спокійно займає своє місце.

12. Вихователі заздалегідь продумують план роботи з дітьми в укритті та готують дитячі книжечки, іграшки, олівці, фломастери, розмальовки, настільні ігри тощо (це можна занести в укриття завчасно) і разом з практичним психологом проводять освітню роботу з дітьми з наданням їм психолого-педагогічної підтримки у НС.

13. Усі працівники ЗДО перебувають в укритті, поки не буде  сигналу "Відбій повітряної тривоги». Після оголошеного відповідальною особою цього сигналу дорослі допомагають відвести дітей до приміщення групи (чи на майданчик).

УВАГА! Працівники закладу не повинні залишати жодної дитини без нагляду; вихователі несуть персональну відповідальність за життя і безпеку дітей.
 

 ПОРАДИ педагогам

ЩОДО НАВЧАННЯ В УМОВАХ

ВОЄННОГО СТАНУ

Сьогодні навчання дітей відбувається у незвичних для нас умовах. Це виклик не тільки для дітей, сімей, а й для педагогів. У непрості часи війни діти так само переживають стрес і тривогу. Їх відчуття підсилені тим, що вони не завжди розуміють, що відбувається.

Тому у нинішніх умовах ми повинні перемістити фокус уваги з академічних успіхів на підтримку і нормалізацію психічного стану дітей. Зараз це нормально. Ми всі можемо і повинні долучитись до цього .

·         Демонстрація власного спокою та врівноваженості – це найбільш простий спосіб допомогти заспокоїтись нашим дітям.

·         Дайте дітям можливість висловитись: розповісти про свій настрій, розказати про свої справи. Коли людина називає (проговорює) свої емоції, у неї змінюється активність у відділах головного мозку і таким чином знижується тривожність.

·          Дозвольте дітям говорити про свій сум чи злість, але обов’язково спрямуйте їх увагу на маленькі перемоги, сильні сторони, гарні новини. У кожному дні можна знайти щось позитивне! Допоможіть учням побачити це, навчіть їх помічати це. У вашому арсеналі повинно бути багато тем для розмов, які зможуть переключити емоції дітей.

·         Якщо вам відомо, що в одного з дітей  відбулась жахлива травмуюча подія, не розпитуйте про це детально. Повторення деталей може викликати повторну травматизацію психіки. Також пам’ятайте, що якщо хтось ділиться страшними подіями в групі – це може сприяти травматизації інших слухачів. Якщо у дитини є потреба поділитись, за можливості, краще запропонувати їй поспілкуватись після уроку індивідуально, або спрямувати цю роботу на психолога.

Не зайвим буде нагадати педагогам  про турботу про себе. Пам’ятайте: для того, щоб надавати допомогу іншим, необхідно відновлювати свій власний ресурс, задовольняти свої базові потреби. Подбайте про безпечне місце для себе, де ви зможете проводити уроки. Обговоріть з рідними порядок дій у разі, якщо оголошено тривогу під час того, як ви проводите заняття. Розробіть свій алгоритм дій.

Поради педагогу як діяти , якщо вмикається сигнал «Повітряна тривога»

Демонструйте  впевненість у своїх діях. Спокійно повідомте дітям про сигнал.

Акцентуйте увагу фразою «Ви йдете в безпечне місце».

Намагайтесь зберігати спокій, будьте переконливими.

І на останок.

Донесіть до себе і до дітей думку про те, що щодня, не зважаючи на хочу/не хочу, можу/не можу, ми всі маємо виконати декілька задач: соціальну, фізичну і когнітивну.

Ми повинні підтримувати спілкування з рідними, бо єдність та підтримка важливі для всіх.

Нам потрібен рух, особливо у стресі – це стабілізує, приводить до тями і надає сил для подальших дій. Хоча б три присідання або ходьба колами, будь-який активний і хоча б відносно інтенсивний рух.

А ще нам потрібні наш мозок і здатність вчитись, запам’ятовувати і аналізувати. Тож вкрай важливо задіяти цю функцію. Щодня хоча б щось одне вивчити і запам’ятати: іноземне слово, інструкцію з надання медичної допомоги чи іншу корисну інформацію. Важливо не просто подивитись, а саме вивчити!

Порадьте дітям поспати, відпочити, але не дозволяйте лежати весь день в куточку, дивлячись у стінку чи у телефон. Настоюйте на тому, що дитина повинна зробить хоча б одну маленьку дію!

Намагайтесь жартувати з дітьми, посміхатись до них, викликати посмішку у відповідь. Гумор має терапевтичну дію. В нагоді стануть смішні історії, питання на кмітливість.

Дотримання цих простих правил та порад допоможе зберегти нормальний емоційний стан наших дітей. 

       ЯК УБЕРЕГТИ ДИТИНУ ВІД МІН ТА ВИБУХІВКИ

Ще у перші дні війни Національна поліція України попередила про виявлення на території нашої країни протипіхотних мін, так званих метеликів. Вони невеликі, пластмасові, бувають яскравого кольору — через це діти можуть сприймати їх за іграшку. Також ворог розкидає реальні дитячі іграшки, смартфони та інші цінні речі, начинені смертельно небезпечною вибухівкою. 

Крім того, існує ризик замінувань. Причому не лише у зонах бойових дій чи на окупованих територіях, але й вздовж евакуаційних шляхів. Дізнайтеся, як вберегти дитину від мін та вибухівки.

1.Покажіть дитині фото мін-метеликів та упевніться в тому, що вона запам’ятала, як вони виглядають.   

  2. Введіть правило: не чіпати сторонні предмети (особливо якщо вони лежать без нагляду і виглядають покинутими). Поясніть дітям, як важливо бути пильними і не торкатися підозрілих предметів або покинутих іграшок, телефонів, побутових речей тощо. Домовтеся з дитиною: у разі, якщо вона помітить щось підозріле, вона має негайно повідомити про це вам або комусь з інших дорослих. Поясніть їй, що ні в якому разі не можна не тільки чіпати ці предмети, а й наближатися до них чи кидати в них чимось. Вибухівкою може бути начинена навіть «звичайнісінька» на вигляд кулькова ручка. Ви можете сказати дитині так: «Зараз усі допомагають Збройним Силам України, тож всі мають бути пильними. Якщо побачиш якісь покинуті речі або щось дивне — скажи мені, я дуже сподіваюся на твою уважність».

3. Оминайте зелені насадження, пустирі, розвалини, покинуті домівки тощо. Якщо рухаючись по евакуаційному шляху, ви робите зупинку, не заходьте на узбіччя (навіть у туалет) і не дозволяйте забігати на узбіччя дітям. 

4. Розкажіть дітям про ознаки замінованих територій і попросіть її повідомляти вам, якщо таке побачить. Це можуть бути сигнальні стрічки, дротяні розтяжки (зазвичай на рівні колін), знаки з черепом та кістками, а також з написом: "Увага міни". Водночас заміновані ділянки можуть не мати ніяких позначок. Тому поясніть дітям, що необхідноуникати й ділянок, які перелічені у попередньому пункті.   

                                              Основи безпеки життєдіяльності

Профілактика дитячого травматизму
ХХІ століття, на відміну від попереднього, буде ще більш науково-технічно прогресивним. І цей прогрес несе з собою як багато позитивного, так і цілий ряд небезпек техногенного, природного, біологічного характерів тощо.
Основне завдання сім’ї, навчального закладу - виховання з раннього дитинства громадянина, який здатний самостійно й свідомо протистояти небезпекам різного характеру, що дозволить йому активно брати участь у суспільному житті, відстоювати основні принципи безпечного життя, діяльності та відпочинку. Діти повинні знати про світ небезпек, який їх оточує, мінімізувати можливий ризик, жити в гармонії з собою та з природою. В основі терміну ''безпека життєдіяльності'' лежить співвідношення ''людина–середовище проживання''.
Частіше жертвами нещасних випадків, аварій, стихійних лих стають діти. Як правило, вони не знають елементарних правил поведінки або просто бездумно та безпечно поводять себе на вулиці, на воді, під час купання, на дорозі, в побуті тощо. Разом з тим вони і самі створюють небезпечні ситуації. Щоб протистояти такому явищу в суспільстві, треба змінити наше ставлення до нещасних випадків, озброївши підростаюче покоління певним багажем знань, забезпечивши сприятливі умови для життя, навчання, відпочинку. Термін “травма” означає тілесне пошкодження при пораненні. Пошкодження, які повторювались у певній групі населення, називаються травматизмом. Під дитячим травматизмом слід розуміти сукупність раптово виниклих ушкоджень серед дітей різного віку. Травми серед дітей, на жаль, зустрічаються досить часто і мають багато особливостей. За місцем виникнення травматизм поділяють на: побутовий; транспортний; шкільний; спортивний.
Найчастіше зустрічається побутовий травматизм. Побутовий травматизм - це ушкодження, які діти отримали вдома: у квартирі, у дворі чи в саду. Ушкодження при цьому найрізноманітніші, але найнебезпечніші з них це опіки полум’ям, хімічними речовинами і падіння з висоти. Принципи запобігання побутового травматизму різноманітні, але головною і надійною з них є постійна турбота дорослих про безпеку дітей вдома. Старші систематично повинні виховувати в дітях обачливість і обережність, особливо при поводженні з вогнем і небезпечними приладами. Потрібно застерігати дітей від пустощів на балконах, драбинах, деревах. Разом з тим батьки ні в якому разі не повинні забороняти дітям гратися в рухливі ігри, сковувати їх безперервними заборонами та обмеженнями: все потрібно робити помірковано, щоб не образити і не принизити дитину.
Найвищий відсоток смертності після причинених травм від автомашин, автобусів, тролейбусів, потягів та інших видів транспорту. І знову ж таки, головними причинами є недоглянутість дітей на вулиці, по дорозі до школи, а також у години дозвілля. Призводить до цього незнання дітьми правил вуличного руху, порушення правил користування транспортом. Надзвичайно небезпечно кататись дітям на велосипедах, мопедах, моторолерах, скутерах, якщо вони не склали відповідних екзаменів на право водіння. Дорослим ні на мить не можна забувати, що діти схильні наслідувати їх.
Шкільний травматизм діти отримують під час перерв, у класах, коридорах. Як і при будь-яких видах дитячого травматизму, у даному разі при плануванні профілактичних заходів треба керуватись двома основними принципами: чітко налагоджена організація трудового процесу і висока освітньо-виховна робота. В кожному кабінеті є правила техніки безпеки при різних видах робіт. На початку кожного уроку потрібно їх повторювати. Діти повинні усвідомлювати, що під час виробничого навчання треба бути надзвичайно уважними, зібраними, ретельно виконувати всі настанови учителя, строго дотримуватись техніки безпеки.
Спортивний травматизм Фізкультура і спорт є могутнім засобом зміцнення організму і фізичного розвитку дітей, але це тільки при вмілому і правильно організованому занятті спортом. Але, на превеликий жаль, дитячих спортивних закладів поки що недостатня кількість і до того ж не всі батьки розуміють їх користь, вважаючи що дитина може займатися спортом і без тренера. Тому багато підлітків грають у футбол, хокей, їздять на велосипедах без старших досвідчених товаришів. Або обирають місця, не зовсім придатні для ігор, а часто і небезпечні: річки, захаращені двори, глибокі водойми, пустища. При неорганізованому занятті спортом трапляється найбільше спортивних ушкоджень. Тому батьки повинні якомога раніше залучати дитину до занять у спортивних добровільних товариствах, на стадіонах. Цим вони не тільки загартують дитину, а й вбережуть від страшної небезпеки.
Вуличний травматизм за своїм характером дуже подібний до побутового. Це ушкодження, яких зазнають на вулиці.
Один вдома
Що для нас батьків може бути дорожче наших улюблених малюків? Питання банальне і відповідь на нього всього одне-єдине, але для того, щоб зрозуміти, про яку важливу тему піде мова, задайте його собі. Можливо, всі ці правила і поради, викладені тут, здадуться вам простими і зрозумілими, але саме вони "писані кров'ю".
У кожного з батьків свої погляди на те, до якої міри слід забезпечувати дитячу безпеку. Хтось вважає, що малюкові вивчати ази охорони безпеки життєдіяльності (ОБЖ) краще на власному досвіді, - падаючи і обпалюючись, але запам'ятовуючи ці уроки на все життя. А хтось впадає в іншу крайність, надмірно опіка дитини чи не до повноліття. Обидві крайності однаково небезпечні. Перша може призвести до серйозних травм, яких цілком можна було б уникнути, а друга робить малюка абсолютно безпорадним перед обличчям можливої ??небезпеки, не здатним належним чином зреагувати і захиститися. Візьмемо позитивні моменти цих полярних методів виховання і створимо якусь "золоту середину".

Життя за правилами
Не можна сказати однозначно, з якого віку можна залишати малюка вдома одного. Це залежить від багатьох обставин і, в першу чергу, від самої дитини. Вірно лише одне: дошкільник може перебувати без нагляду нетривалий час і то за умови, що він твердо знає, що можна робити, а що ні. Практично всі діти люблять різні ритуали і стежать за неухильним їх виконанням. Спробуйте-но не помити руки після прогулянки, не прочитати казку перед сном або не напоїти вечірнім молоком з медом, якщо все це повторювалося з дня у день. Він неодмінно обуриться і нагадає вам про те, що ви забули зробити. Тому ознайомлюйте дитину з правилами безпеки, як з ритуалом, який обов'язково повинен дотримуватися. Тоді ваше чадо охочіше буде погоджуватися з деякими вимогами і обмеженнями. Розмовляти на теми безпеки потрібно регулярно - вдома, на вулиці, в транспорті, використовуючи відповідні ситуації та історії з життя. І не просто розповідати, а обов'язково ставити малюкові запитання, щоб переконатися, що він все правильно зрозумів і запам'ятав. Дуже важливо не залякувати дитину різними "страшилками", на зразок віршиків про "маленького хлопчика", а давати чітку, правдиву інформацію. Малюк повинен знати, як поводитися в екстремальних ситуаціях, які можуть відбутися в будинку: пожежа, коротке замикання, витік газу, аварія водопроводу. І ще. Періодично повертайтеся до вже "пройдених" тем, не бійтеся говорити про одне й те ж знову, знову і знову. Адже діти мають звичай багато забувати і часом роблять всякі дурниці просто через незнання ...
Хто стукає у двері до мене?
Яке правило для малюка, що залишається вдома в гордій самоті, стоїть під № 1? Правильно, "нікому не відкривай двері". Але подібні слова для дитини - порожні слова, він все одно зрозуміє їх по-своєму. Наприклад, так: "Не можна відкривати двері бандитам, а сусідові дядьку Колі можна і цій симпатичній тітоньці теж можна, адже вона назвалася листоношею ..." Досить часто діти уявляють собі злочинців злісними, страшними, з ножами і пістолетами. Дитина навіть не припускає, що милий, симпатичний, а тим більше знайома людина може бути справжнім бандитом. Але за статистикою, найбільше число насильства над дітьми здійснюється саме знайомими людьми: сусідами, родичами, приятелями ...
Вирішіть для себе, як в подібній ситуації слід діяти вашій дитині.
Варіант перший. У відповідь на дзвінок малюк повинен подивитися у вічко і запитати: "Хто?". Якщо за дверима хтось добре знайомий (бабуся або дідусь), він може відкрити двері. Якщо знайомий, але не близький (наприклад, сусідка), потрібно попросити його прийти пізніше, коли повернеться мама або тато. Якщо ж відвідувач дитині незнайомий взагалі, то краще сказати що-небудь на зразок: "Тато зараз у ванній, а коли вийде - він вам відкриє".
Другий варіант - не підходити до дверей взагалі, хто б не дзвонив. При цьому дитина повинна чітко знати: у вас і ваших близьких родичів є ключ. Чітко поясніть малюкові, що "нікому не відкривати двері" - це значить НІКОМУ, ким би людина не представлялась і що б вона не говорила.
Співробітниця дитячого журналу одного разу розповідала, як взялася відвезти дівчинці приз, отриманий нею за участь у конкурсі малюнків. На запитання дитини: "Хто там?" дівчина відповіла, що вона з такого-то журналу. У відповідь двері моментально відчинилися, і семирічна дівчинка, яка була вдома одна, радісно кинулася на шию представниці улюбленого видання. Після цього випадку призи стали розсилати виключно поштою. Тому батьки повинні дохідливо пояснити своєму малюкові, щоб він ні за яких обставин не порушував цього правила.
Дитина, що залишається вдома сама, повинна вміти користуватися телефоном. Напишіть крупно на аркуші паперу і повісьте на видному місці номери швидкої допомоги, пожежної охорони, міліції, мобільні батьків, а також телефонний номер кого-небудь з родичів, друзів або надійних сусідів, що живуть поблизу і готових у разі потреби прийти на допомогу. Дитина повинна чітко знати, в якому випадку і за яким телефоном він повинен зателефонувати, а також вміти правильно назвати своє прізвище та адресу. До речі, про телефони. Поясніть дитині, що, відповідаючи на телефонні дзвінки, вона за жодних обставин не повинна повідомляти телефонуючому своє ім'я, адресу і те, що вона вдома одна. Найкращою відповіддю буде: "Мама зараз зайнята. Передзвоніть пізніше".

Намистинки
Звичайно, всі чули про гудзики, квасолину і інші дрібні предмети, які ЛОР-лікар дістає з вух, носа або дихальних шляхів малюків. Напевно, ви думаєте, що це доля крихітних немовлят, які ще не розуміють, що так робити "ай-ай-ай"? Але так далеко не завжди. Немовлята можуть засунути собі що-небудь в ніс або вухо, швидше за все, випадково, не усвідомлено, а ось 3-6 річна дитина зробить це абсолютно свідомо, і причини будуть дуже різні. Малюк росте, стає більш розумним і винахідливим, розширюються сценарії його рольових ігор, посилюється пізнавальний інтерес до навколишнього світу і собі самому. Одна моя подруга виявила у чотирирічної дочки в носі велику намистину, яку вона засунула туди з цікавості: "А що станеться з моїм носом, якщо я так зроблю? Чи зможе він дихати?" На щастя, нічого статися не встигло. Ця ж дівчинка, граючи в лікарню, складала в рот гудзики "нібито таблетки". І чим розвинена уява, тим винахідливішими можуть стати вчинки дитини. І марно ховати від нього всі дрібні предмети в будинку (та це й неможливо). Спосіб боротьби з такими горе-експериментаторами один. Необхідно чітко і зрозуміло пояснити дитині можливі наслідки таких експериментів, але не шляхом залякування, а грунтуючись на знаннях про своє тіло і його функціях. І чим раніше ви почнете такі розмови, тим краще. Адже навіть трирічний малюк здатний зрозуміти елементарні основи фізіології. Але пояснюйте все це не тоді, коли "грім грянув вже", а для профілактики. І стосується це не тільки сторонніх тіл, але і абсолютно всіх інших правил безпеки. Для того щоб все дохідливо пояснити дитині, знадобиться дитяча енциклопедія про людину з хорошими реалістичними картинками, але підійде і дорослий медичний атлас (саме по ньому ми з дітьми і вивчаємо будову нашого тіла). Розкажіть малюку про те, як ми дихаємо, як важливо, щоб дихальні шляхи залишалися вільними для проходження повітря і до яких сумних наслідків може призвести зупинка дихання. І що відноситься це не тільки намистинок і гудзиків, а й до всіляких ігор з одяганням кульків на голову і ременів або поясів на шию ("я собачка і буду ходити на повідку"). Не забудьте поговорити з дитиною про орган слуху, розгляньте його пристрій і розкажіть про те, як сумно для людини не чути спів пташок, шум вітру та дощу, музику, голоси близьких людей. Адже саме до цього може призвести засування у вуха паличок, сірників, горошин та інших предметів. Аналогічно розповідайте і про наслідки інших необдуманих вчинків.
Є одна у льотчика мрія ...
Наступне про що варто було б розповісти - це вікна, балкони, шафи та інші зони підвищеної небезпеки. Актуальність цієї теми обернено пропорційно віку дитини: дитина дорослішає - ризик знижується, але до певної межі. Для забезпечення безпеки малюків досить поставити спеціальні обмежувачі на вікна та двері, для провітрювання відкривати лише кватирки і не залишати малюка без нагляду на балконі. Старша дитина вже розуміє, що висота - це небезпечно, але разом з тим вона притягує його, ніби магніт. Є певна категорія дітей, які бояться висоти, але трапляються й інші, у яких інстинкт самозбереження як би притуплені, і вони здатні на деякі необдумані вчинки. І знову випадок з життя зі щасливим кінцем. Моя подруга дитинства недавно згадувала, як років у шість їй захотілося посидіти на балконних поручнях, звісивши вниз ноги. І вона це майже здійснила на своєму балконі на ... дев'ятому поверсі. Підставивши табурет, вона почала перекидати ногу через поруччя, але, на щастя, впустила вниз тапочка. Злякавшись, що мама буде її лаяти (мама в цей час спала після нічної зміни), подруга побігла вниз за тапками і більше вже не зважилася повторити задуманий подвиг. Коли ми вчилися у першому класі, то частенько грали разом у подруги вдома. Батьки її були на роботі, а ми іноді розважалися тим, що залазили на шафу. Споруджували кволу конструкцію зі стільців і табуретів, затягували нагору яблука та іншу харчі і сиділи там, уявляючи себе якими-небудь звірками. Зараз страшно навіть згадувати ... І хіба ми не знали і не розуміли, що це небезпечно? Знати-то знали, але чи розуміли? Напевно у багатьох з вас є якісь подібні дитячі спогади і відчуття. Добре б про них не забувати. Тоді вам буде набагато легше зрозуміти вчинки і психологію вашого малюка і запобігти можливих трагедій. Для дитини має бути абсолютним табу, виглядаючи у вікно чи з балкона, підставляти під ноги стілець або інше пристосування. Адже зазівавшись, вона може занадто сильно висунутися назовні ... І лише регулярні бесіди допоможуть донести до свідомості маленького "льотчика" всі можливі наслідки небезпечних ігор з висотою. Для особливо безстрашних і непокірних хлопців можна провести "шокову" терапію, показавши, як летить з вікна і розривається при ударі об землю паперовий або целофановий пакет, наповнений водою. Таке залякування - крайні заходи, але в деяких випадках воно приносить відчутну користь.

Загадковий струм
Не можна скидати з рахунків і електрику. Обов'язково розкажіть своїй дитині призначення і пристрій розеток, а ще краще, щоб тато разом з малюком розібрав одну з них. Одного разу побачивши пристрій розетки, дитина, швидше за все, не захоче розбирати її самостійно. Тому пояснюйте і постійно нагадуйте малюкові, як небезпечно засовувати в розетку різні предмети, особливо металеві. Покажіть дитині, як правильно вставляти вилки електроприладів у розетку і витягувати їх. Підкресліть, що робити це можна тільки в присутності батьків і зверніть увагу на те, що не можна доторкатися руками до металевих контактів, особливо не потрібно цього робити мокрими руками. Важливо, щоб дитина зі страху бути покараною не приховала від вас можливий неприємний інцидент. Оскільки іноді електротравми мають віддалені негативні наслідки.
Це ж повною мірою відноситься і до побутових отруєнь.
Привабливі баночки та пляшечки
Ми всі багато разів чули і відмінно знаємо правило: ліки, миючі засоби, побутова хімія та інші отруйні речовини повинні зберігатися в закритих ящиках або шафах. Знати-то знаємо, але чи виконуємо? За статистикою, саме отруєння побутовими отрутами стоять на першому місці серед усіх нещасних випадків, що відбуваються з дітьми. І трапляється це через нашу недбалість. Поки малюк знаходиться під нашим пильним наглядом, ми розслабляємося, наівно вважаючи, що він вже достатньо свідомий. Але, залишаючись вдома на самоті, дитина може з інтересу або від нудьги почати обстежити вміст банок і флаконів, тим більше що всі вони такі яскраві і красиві. Найчастіше діти пробують вміст флаконів помилково, сплутавши їх із знайомими продуктами харчування (сік, мед, варення) або спокусившись на красивий колір і приємний запах. Тому дуже важливо показувати дитині наявну в будинку побутову хімію і пояснювати її призначення. Зверніть увагу малюка на те, що багато засобів настільки отруйні, що працювати з ними краще в рукавичках. Дитина повинна абсолютно чітко знати, що ніякі з цих засобів не можна пити і їсти, навіть якщо вони "їстівне" пахнуть. Нагадуйте про це частіше і обов'язково розповідайте про можливі наслідки подібних "дегустацій".
Це ж стосується і ліків. З ними теж вистачає проблем. Будь-яка дитина хоч раз у житті їх вживала і впевнена, що ліки - це потрібно і корисно. Не варто її в цьому переконувати, але поясніть, що ліки може призначати лише лікар, а іноді мама, і що кожен препарат допомагає тільки при певній хворобі, в інших же випадках може бути небезпечними. Ніколи не довіряйте навіть самій свідомій дитині самостійно приймати необхідні ліки, вона завжди повинна робити це під вашим контролем.
Ніколи не залишайте ліки в доступних для дитини місцях, поки їй не виповниться хоча б років 8-9. Навіть нешкідливий, на наш погляд, флакончик крапель, які ми капаємо в ніс при нежиті, може бути смертельно небезпечним для малюка, якщо він його вип'є ...
Казки-помічники
Казки - вірні помічники батьків у багатьох життєвих ситуаціях. Загалом, казка - брехня, але щось в ній є ... І якщо ви будете не просто читати малюкові на ніч казкову історію, а й обговорювати прочитане, то з раннього дитинства закладете основи необхідних правил безпеки. Ну як ще зрозуміліше можна пояснити дитині, що не можна відкривати двері квартири чужим людям, навіть якщо вони здаються хорошими і добрими, як не на прикладі казок. Ось вовк і на маму-козу став схожий, і на бідну маленьку овечку, тільки б обдурити довірливих козенят і поросят. А мета-то зрозуміла - з'їсти їх усіх. Тільки казки закінчуються хороше, а ось в житті частіше все зовсім навпаки ... Майже в будь-якій казці, народній або авторській є гідні обговорення моменти. Це й згадані "Троє поросят", і "Вовк і семеро козенят", і "Червона Шапочка", і навіть "Колобок". Загалом, побільше вам, дорогі батьки, винахідливості, розуміння і тоді з вами і вашими малюками ніколи нічого не трапиться ...
Як у них
У США на вас можуть запросто подати в суд, якщо з'ясується, що дитину молодше 12 років ви залишаєте вдома одного. Але у нас не Америка. І привчати дітей до самостійності багато хто починає ще до школи. Хто правий? Істина, напевно, десь посередині. У будь-якому випадку, все залежить від характеру дитини, особистості батьків і сімейних обставин.
Коли пора?
Хтось спокійно залишає вдома 5-річного малюка, хтось не може "кинути" і на півгодинки 8-річного школяра. Але в будь-якому випадку важливо враховувати наступні чинники.
* Дитина не повинна боятися залишатися одною.
* Малюк повинен вміти обслужити себе - сходити в туалет, вимити руки, налити собі води.
* Важливо навчити його користуватися телефоном (а для цього, як мінімум, треба знати цифри!).
* Добре, якщо малюк вміє самостійно грати, малювати, ліпити, розфарбовувати. Тобто розважати себе під час вашої відсутності.

ДІЇ ПІД ЧАС ВИНИКНЕННЯ ПОЖЕЖІ

Шановні батьки!
Щоб зберегти життя своє та ваших близьких, дотримуйтесь послідовності дій під час виникнення пожежі:
–подзвонити до служби порятунку за номером 101;
–викликаючи службу порятунку, чітко називати адресу, поверх, номер квартири та своє прізвище; сповістити, що саме горить;
–негайно евакуювати з приміщення дітей, немічних людей та людей похилого віку;
–при евакуації уникати користування ліфтом, бо є ризик відключення ліфта від електроструму;
–при евакуації з висотного будинку більше шансів мають ті люди, що не біжать вниз крізь дим та вогонь, а шукають порятунку на даху будівлі;
–пересуватися потрібно швидко, але зважати на те, що кисню більше біля підлоги, а тому краще до виходу повзти, закриваючи обличчя вологою тканиною;
–при евакуації заручитися чиєюсь підтримкою, хто вас підстрахує і допоможе, якщо ви знепритомнієте від диму;
–намагатись загасити полум'я засобами первинного пожежогасіння;
–до первинних засобів належить вода, пісок, товста зволожена тканина (ковдра, килим), вогнегасник;
–за можливості м'які предмети вкинути до ванни та залити водою;
– вимкнути електропроводку, щоб уникнути ураження електрострумом;
–не відчиняти вікна, щоб не живити пожежу свіжою притокою кисню;
Усі вище названі дії можливі лише в тому разі, якщо пожежа піддається знищенню в перші хвилини. У разі значного розповсюдження вогню слід негайно залишити приміщення, бо в сучасних квартирах дуже багато матеріалів з синтетичним покриттям, що виділяє дуже ядучу субстанцію. Вдихнувши дим з тліючого лінолеуму чи меблів з МДФ, є ризик знепритомніти і згоріти заживо!
Шановні батьки! При виникненні пожежі не втрачайте здорового глузду, негайно орієнтуйтесь у ситуації та приймайте рішучі дії щодо запобігання тяжким наслідкам!
При виникненні пожежі негайно викликайте пожежну охорону за телефоном «101».

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПОЖЕЖІ ВІД ПУСТОЩІВ ТА НЕОБЕРЕЖНОГО ПОВОДЖЕННЯ З ВОГНЕМ

Щоб не допустити пожежі необхідно виконувати наступні правила пожежної безпеки:
–зберігати сірники в місцях, недоступних дітям;
–не дозволяти дітям розводити багаття;
–не дозволяти самостійно вмикати електронагрівальні прилади;
–не дозволяти користуватися газовими приладами;
–не допускати перегляд телепередач, користування комп'ютером за відсутності дорослих;
–не залишати малолітніх дітей без нагляду;
–не вмикати електроприлади з пошкодженим дротом чи струмоприймачем;
–не нагрівати лаки та фарби на відкритому вогні;
–не заставляти шляхи евакуації (лоджії, балкони, коридори);
–не зберігати на балконах легкозаймисті речовини (бензин, мастила, ацетон);
–не сушити речі над газовою плитою;
–не користуватися саморобними ялинковими гірляндами;
–не влаштовувати піротехнічні заходи з балкону та поряд з будівлею;
–не палити в ліжку.
Шановні батьки! Ставтеся негативно до дитячих ігор з вогнем! Роз'яснюйте, що їхні пустощі з вогнем можуть спричинити пожежу, загибель у вогні майна, та людей!
Шановні батьки! Своїм прикладом навчайте дітей суворому виконанню протипожежних вимог. Пам'ятайте, що приклад старших є для дітей кращим методом виховання.
При виникненні пожежі негайно викликайте пожежну охорону за телефоном «101».

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНОГО ТРАВМАТИЗМУ

СЕРЕД ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Шановні батьки!
Швидке збільшення інтенсивності руху висуває серйозне завдання – забезпечення безпеки руху пішоходів.
У попередженні дорожньо-транспортного травматизму важливу роль відіграє робота дорослих з роз'яснення дошкільникам правил дорожнього руху і прищеплення навичок дисциплінованості на вулицях і дорогах. Щоб не допустити лиха на дорозі, вам необхідно:
– не подавати дітям негативного прикладу, порушуючи правила дорожнього руху;
– не чіплятися на підніжку транспорту і не стрибати на ходу, щоб своїм прикладом не заохотити дітей;
– вчити переходити вулицю на зелене світло світлофора, користуватись підземним переходом;
– на власному прикладі вчити користуватись нерегульованим пішохідним переходом;
– при перетині вулиці нерегульованим пішохідним переходом радити дітям йти в загальній масі пішоходів, бо дитина сама ще не завжди здатна оцінити дорожню ситуацію;
– не дозволяти дітям з'являтися зненацька перед транспортними засобами;
– вчити дітей правильно обходити транспорт на зупинках (трамвай – спереду, тролейбус, автомобіль та автобус – позаду);
– не дозволяти дітям самостійно користуватися громадським транспортом;
– не допускати ігор дітей на проїжджій частині дороги;
– не дозволяти дітям грати з м'ячем, кататися не велосипеді, ковзанах, роликах, лижах, санчатах на проїжджій частині дороги та поблизу від неї.
Телефон виклику міліції – «102».
Сподіваємося, що ви прислухаєтесь до наших порад!

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСОБИСТОЇ БЕЗПЕКИ ДІТЕЙ

ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Шановні батьки!
Життя потребує від наших дітей вміння орієнтуватись і знаходити вихід з непередбачених ситуацій. Чим менше у дитини знань, тим більше небезпеки з боку оточуючого середовища.
Щоб вберегти дитину від біди, треба пам'ятати та дотримуватись наступних правил:
–не залишати дітей дошкільного віку самих, навіть на короткий час;
–вчити дитину користуватися дверним вічком;
–не дозволяти відчиняти двері незнайомим людям, навіть одягненим у міліцейську форму;
–вчити користуватися телефоном для виклику служб 101, 112, 102, 103, 104;
–забороняти підбирати на вулиці незнайомі предмети – вони можуть бути небезпечними;
–забороняти бавитися ріжучими, гострими та вибухонебезпечними предметами;
–не дозволяти користуватися ліфтом без супроводу дорослого родича;
–запобігати формуванню в дитині жорстокого ставлення до тварин;
–не дозволяти дражнити тварин;
–не дозволам вмикати електроприлади за відсутності дорослих;
–не дозволяти виходити на балкон, відчиняти вікна;
–не дозволяти визирати у відчинене вікно;
–вчити дітей звертатися по допомогу до відповідних органів;
–вивчити з дитиною домашню адресу або вкладати в кишені «особисту картку» з даними дитини.

Проявляйте витримку і навчайте дітей берегти своє життя та здоров'я!
Безпека на льоду
Ще не встигли водойми міста покритись товстим льодом як на ньому почали облаштовуватися рибалки-любителі, здійснювати прогулянки дорослі та діти. На даний час у зв’язку з перепадами температури крига значно ослабла, що в сою чергу несе додаткову небезпеку і підвищує ймовірність виникнення нещасних випадків.
Аналіз загибелі людей під час зимового періоду на водоймах показав, що незважаючи на певні запобіжні заходи, мають місце грубі порушення правил поведінки на льоду що призводить до трагічних випадків.
Сумна статистика констатує, що з року в рік на льоду гинуть дорослі й діти.
До груп підвищеного ризику в першу чергу відносяться любителі-рибалки та діти.
Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення міської ради застерігає мешканців міста на необхідність дотримуватись елементарних правил безпеки на льоду.
Для попередження нещасних випадків треба виконувати наступні рекомендації:
· У жодному разі не виходьте на тонкий лід.
· Перш ніж ступити на нього, переконайтесь, що він міцний. Але категорично забороняється робити це ударами ніг! Місця, де лід неміцний, видно здалеку: ці ділянки темніші. Зазвичай тонким лід буває поблизу берегів, кущів, у гирлах стічних вод і місцях, де б’ють джерела. Міцність льоду тут послаблена течією.
· Під час руху по замерзлій водоймі варто обходити небезпечні місця та ділянки, вкриті товстим шаром снігу.
· Якщо ви опинились на кризі, що недостатньо міцна, припиніть рух і повертайтесь своїми слідами, не відриваючи ніг від поверхні льоду.
· Під час сильних морозів треба слідкувати, щоб не було відмороження рук, ніг, вух. Після переохолодження, негайно знайти тепле приміщення.
Надання першої допомоги:
· Особі, яка провалилась під лід, необхідно подати мотузку, дошку, одяг, не підходячи близько до неї. Якщо лід крихкий, треба лягти на нього. Не поспішаючи, треба допомогти постраждалому вибратися з води.
· Витягнути постраждалого з води та негайно відправити кого - небудь за лікарем.
· Чекати прибуття лікаря, прийняти міри для надання першої допомоги.
· Взимку або в холодну погоду треба постраждалого відправити у приміщення, палатку чи машину, зняти мокрий одяг, зробити компрес з одеколону, води або спирту, надіти сухий одяг, напоїти гарячим чаєм або кавою.
Звертаємося до усіх громадян із проханням бути уважними та вкрай обережними перебуваючи на водоймах та поблизу них, а особливо до батьків: не відпускайте своїх дітей гратися на замерзлих водоймах.
Забороняйте дітям бавитись на льоду без Вашого нагляду.
Бережіть своє життя, не нехтуйте застереженнями!
Пам’ятка з попередження дитячого травматизму та охорони здоров’я в зимовий період
1. Переходити дорогу необхідно у місцях, позначених знаком "Пішохідний перехід”, на зелене світло світлофора, коли зупиняться всі транспортні засоби!!!
Пам’ятайте, під час ожеледиці гальмівний шлях автомобіля збільшується.
2. Обходити трамвай на зупинці необхідно спереду, а авто, автобуси – ззаду;
3. Правила протипожежної безпеки: щоб уникнути отримання травм, не підпалювати петарди, сірники, не гратися з небезпечними предметами та речовинами!!!
4. Не використовувати відкритий вогонь для оздоблення новорічної ялини.
5. Обережно користуватися електроприладами вдома, не залишати їх без нагляду ввімкнутими, не залишати без нагляду ввімкнені новорічні гірлянди.
6. Під час хуртовин, сильного вітру знаходитись у приміщенні.
7. НЕ відвідувати відкриті водойми без нагляду дорослих. Пам’ятайте: безпечним є лід, товщина якого не менше 15 см. Такий лід утворюється лише після тривалих морозів. Міцний лід має синюватий або зеленуватий відтінок. Лід білого або жовтого кольору менш міцний. Такий лід трапляється біля берега, заростей очерета та під снігом.
Дітям ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ самостійно без нагляду дорослих виходити на лід або кататися на ньому.
8. У випадку знаходження маловідомих предметів терміново повідомити дорослих або відповідні організації, не торкатися їх і не намагатися їх знешкоджувати самостійно!!!
5. Правила поводження з ВНП

ОБЕРЕЖНО, ГАЗ!

У нашій країні як паливо широко використовується газ. Майже в кожній квартирі встановлено газові плити, водонагрівачі, опалювальні печі чи котли.
Щоб газ приносив людям лише радість і тепло, кожний член сім'ї, починаючи зі шкільного віку, мусить знати і суворо дотримуватись правил безпечного користування газом, знати, до яких наслідків призводить порушення цих правил.
Природний газ майже вдвічі легший за повітря і при витоку з приладів і газопроводів піднімається, скупчуючись у верхніх зонах приміщень.
Природний і зріджений гази не мають кольору і запаху. Щоб газам надати запаху, до них додають домішки, у результаті чого з’являється запах гнилої капусти.
Запам’ятай, що газ, яким користуються у побуті, є горючою речовиною і порушення правил користування ним може призвести до виникнення пожежі.
Будь завжди уважним при користування газом, неухильно дотримуйся правил експлуатації газових приладів – у цьому запорука твоєї безпеки!

ПАМ’ЯТАЙ, користуватись газовим приладдям можна тільки після того, як дорослі детально пояснять тобі правила поводження з ними і ще деякий час наглядатимуть за тим, чи правильно ти все виконуєш.
Основні вимоги безпечної експлуатації побутового газового устаткування
Для попередження виникнення пожежонебезпечної ситуації потрібно правильно користуватися побутовими газовими приладами.
Запам’ятай основні вимоги для попередження пожежі:
* Забороняється користуватися несправними газовими приладами чи використовувати їх не за призначенням.
* Не можна залишати без нагляду працюючі газові прилади, бо на випадок затухання одного з пальників в приміщення починає надходити газ, він накопичується та, змішуючись із повітрям, утворює вибухонебезпечну суміш. Необхідно стежити, щоб рідина, що кипить, не залила вогонь пальника, протяг не загасив полум’я.
* Якщо газ потрапив у повітря приміщення, негайно слід закрутити кран подачі газу і провітрити приміщення.
* Категорично забороняється сушити білизну чи волосся над плитою із запаленими пальниками.
* Не можна розміщувати біля газової плити речовини, що можуть легко займатися: папір, тканини тощо.

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ПРИ ОТРУЄННІ ГАЗОМ

 * відчини вікна, двері;

* потерпілого необхідно винести на вулицю і розстебнути одяг на грудях. На голову покласти холодний компрес, а до ніг – грілку, оббризкати обличчя холодною водою, дати понюхати нашатирний спирт, напоїти міцним чаєм, кавою.
* Негайно викликай швидку медичну допомогу – 103 або рятувальну службу – 112.
Порядок дій при виявленні запаху газу:
1. Ні в якому разі не використовуй сірники, запальнички та інші джерела відкритого вогню; не вмикай світло та будь-які електроприлади; не користуйся електродзвінками квартир; не використовуй телефони з дисковими номеронабирачами;
2. Негайно перекрий вентилі на газовому приладді і крани на плиті;
3. Відчини вікно і двері, створивши протяг для провітрювання приміщення;
4. Викликай газову службу за телефоном 104.